Уривок з книги Джулії Кемерон "Право писати"

Уривок із чудової книги "Право Писати" Джулії Кемерон про те, як перестати уникати письма. Як побороти внутрішнього цензора, перестати боятись почати роботу, боротись з прокрастинацією та виробити звичку писати. Прості дієві інструменти.

Уривок розміщується в оригіналі з першоджерела.

Дуже рекомендуємо перечитати цю книгу.

Отлынивание легко лечится. Ежедневная практика утренних страниц приучит цензора стоять в сторонке, благодаря чему откладывать написание любых текстов на потом сделается гораздо труднее. Творческие свидания наполнят ваш внутренний колодец идей, и рано или поздно вы уже не сможете сдерживать желание поделиться ими с бумагой. Прорыв Сквозь Препятствия, быстрое перечисление страхов и обид, связанных с проектом, легко прочищает творческий канал. Эффективнее всего неделя медийного воздержания: семь дней вы не читаете, не смотрите телевизор и кино, не слушаете радиопередачи; к концу этой недели даже самый злостный волынщик с некоторым рвением берется за работу.

Мы боимся не отсутствия таланта, а того, что этот талант у нас есть.

И откладывание в долгий ящик, и его так называемые преимущества – очевидное членовредительство, но все это ерунда по сравнению с тем, что от этого недуга есть верное средство. Эта привычка похожа на алкоголизм еще и этим: кому какое дело, зачем вы злоупотребляете выпивкой? Просто прекратите!

Да, но как?

1. Пишите ежедневно, хотя бы утренние страницы.

2. Запускайте свой творческий двигатель посредством медийной депривации и Прорыва Сквозь Препятствия.

3. Следите за своей телефонно-разговорной диетой.

4. Следите за производительностью заметок.

5. Заведите таймер на полчаса писательского времени в день. Помолитесь о желании писать – и пишите.

В корне откладывания на потом лежит желание верить фантазиям. Мы ждем того загадочного и прекрасного мгновения, когда мы сможем не просто писать, но писать безупречно. Стоит позволить себе писать несовершенно, возникает позволение писать вообще. Очень полезно поймать себя на нездоровом пристрастии к перфекционизму. Вместо того чтобы говорить: «Я жду подходящего момента, чтобы писать», попробуйте сказать: «О, у меня опять приступ перфекционизма». А потом позвольте себе писать – не идеально.

Книга: Джордж Оруэлл "Почему я пишу"

Цікаве коротке есе "Чому я пишу" від автора, чий твір "1984" вважається найважливішим твором останніх 60 років. В ньому автор розкаже про себе, про те, як він формувався як письменник, з якими питаннями стикався, які рішення приймав, що на нього впливало та які труднощі доводилось долати.


Коротка справка: 
Джо́рдж О́рвел — відомий англійський письменник. Справжнє ім'я — Ерік Артур Блер (Eric Arthur Blair). Писав журналістські нариси, політичні та літературні есе. Всесвітньо відомим став завдяки двом творам, написаним в останні роки життя: політичній алегорії «Колгосп тварин» та роману-антиутопії «1984», у яких він зобразив тоталітарне суспільство.

Діалог 4. Фінальний чек-лист

До чого треба бути уважним, працюючи над діалогом:

1) Діалекти. Вони доречні тільки в дуже вибраних ситуаціях. Для їх доцільного використання (без негативного впливу на якість художнього стилю) вимагається висока майстерність письменника. 

2) Вибір правильних слів та їх звучання. Для цього корисно прислухатись до того, як говорять люди в житті. Ще один хороший спосіб - це зачитати вголос. Якимось чудовим чином, читання вголос вичищає діалог від неправильних слів та недоречних фраз. 

3) Вибір інформації - вибирайте тільки ті частини, які розкривають історію, а всі інші, навіть якщо вони дуже милозвучні та красиві - залиште в чернетках на майбутнє. 

4) Прислівники. Коли їх багато, письменник акцентує увагу читача на відчуттях чи тоні, а не на самій розмові. Потрібно бути доречним, та не підкреслювати лишній раз те, що і так ясно з діалогу. Прислівники варто використовувати тоді, коли діалог повинен нас здивувати

“Я люблю тебе” - сказала вона зі злістю.

5) Зачіпка. Подумайте над запитанням на яке читач буде шукати відповідь до кінця сцени. Загадку, яку він буде розгадати. Таємницю, яка відкриється? Інтерес, який задовольниться? Чи запитання, яке буде мотивувати читача читати сцену до кінця, щоб знайти на нього відповідь.

 
6) Простота. Показуйте тільки діаманти. Не додавайте підсилюючих прислівників, там де цього можна уникнути

Діалог 3. Голос героя

Кожен герой унікальний - різні статі, характери, покоління, вподобання. І кожен з них повинен бути живим, правдивим та цілісним (тут більше про це)

Що потрібно зробити, щоб голос кожного героя був впізнаваним? Як досягнути повної відповідності відповіді його характеру?

Найкращий помічник - емпатія - момент, коли ми дивимось на світ з точки зору кожного героя. “Ввійдіть” в його душу та єство, подивіться на світ його очима, відчуйте ситуацію його шкірою.

Декілька інструментів, які допоможуть вам у цьому: 

1) Прислухайтесь до того, як говорять люди навколо. Відмітьте відмінності в їх мові. 

Як говорить ваш герой? Якою мовою? Емоційно чи стримано? Спокійно чи динамічно? Швидко чи повільно? Прямолінійно чи дипломатично? Поетично чи лірично? Він використовує багато фраз чи відповідає скупо? Виховано чи грубо? Інтелектуально чи неосвічено? У нього є акцент чи немає? Який це акцент? Чи діалект? він говорить формально чи душевно? Точно чи загальними фразами? Натхненно чи байдуже? З якою інтонацією? 

Почуйте унікальний голос кожного. Діалог - це музика і швидкість розмови. 

2) Будьте неосудливими. Ваші герої не повинні вам подобатись. Ви повинні любити їх і бачити світ так, як його бачать вони. Найцікавіші герої - це не типові чоловіки чи жінки. Це люди, у яких є внутрішня напруга. Вони не такі, якими здаються. Поезія їх душі складається зі складнощів та колапсів, злетів та падінь. Прірва між тим, якими вони себе видають і які вони насправді - це завжди найцікавіше. 

Прийміть кожного таким, який він є. Діалог - це світло, яким ви підсвічуєте душу героя

3) Знайдіть його відмінну рису. Робіть що завгодно, щоб осягнути кожного свого героя - йдіть, біжіть, пливіть, гребіть - робіть все що потрібно, щоб знайти шлях до кожного з них. Тільки в такому випадку ви зможете створити їх правдоподібними та живими.

Достукайтесь до серця кожного. Діалог - це не система передачі інформації, а підсилювач голосу, який лунає з душі вашого героя.

Вперше! Унікальна ініціатива. Живий онлайн-роман, написаний українцями. Стань співавтором.

Флешмоб проводиться на нашій сторінці у Facebook.

Умови участі:
1.Напиши мінімум 5 речень, які розвиватимуть сюжет по одній із сюжетних ліній на вибір
2.Передай естафету друзям з hashtag #uabook1

3.Пошир серед друзів, щоб проголосували за твій вклад.
4.Лайкни сторінку Writing Instinct на Facebook

Сюжет (стисло):

Україна, 2057 рік

Агенти спецслужби захисту національної гідності Марічка і Іван прибувають у 2016 рік на таємне спецзавдання. Їх ціль - запобігти виникненню катастрофи та забезпечити успішний перехід Батьківщини на новий рівень у 2019 році.

Сюжетні лінії (пиши про те, що тобі до душі): 

1) Майбутня Україна у 2057 році - середовище, події, політика, культура і т.д.
2) Сьогодення України у 2016 році - середовище, події, політика, культура
3) Випробування та перешкоди, з якими стикаються Марічка та Іван, щоб виконати завдання.
4) Любов між Марічкою та Іваном, про яку жоден з них не зізнався.

Детальні умови участі у флешмобі: 

1. Напишіть мінімум 5 речень, які розвивають сюжет. Це може бути: діалог, опис середовища, опис героїв, події, роздуми героїв, сцени, - будь що, що вам до душі. Абзац повинен або бути пов’язаний з попереднім абзацом, в якому вас позначили, або відноситись до однієї із сюжетних ліній 

2. Передайте естафету другові, який на вашу думку напише прекрасне продовження, позначивши його у пості з хештегом #wibook1

3. Лайкніть сторінку Writing Instinct

4. Поділіться постом про флешмоб у себе на сторінці та попросіть своїх друзів підтримати ваш уривок. Уривки, найцікавіші на думку команди Writing Instinct, а також ті, які наберуть найбільшу кількість likes будуть відібрані до фінального рукопису. 

5. Фінальний рукопис буде підготовлено на основі всіх напрацювань та випущено у формі електронної та друкованої книги.

6. Всі нецензурні пости будуть видалятись. Будьмо гідними називатись інтелігентами!

7. Ви можете писати тією мовою, якою звикли. Наша команда буде працювати над всіма мовними версіями, які братимуть участь у флешмобі.

8. Результати через місяць після завершення флешмобу.

9. Флешмоб триває з 24 березня 2016 року по 25 квітня 2016 року.

Прийміть участь та внесіть свій вклад в історію!

Пролог- Ви готові?- Так точно! - відповіли вони синхронно.- Нагадую, вам забороняється використовувати будь-яку зброю. Єдина зброя, яку ви можете використати - це переконання та дії. Зворотній відлік 10, 9, 8...Кожен із них затягнув чорні перехресні ремні та втиснувся у металічні крісла, що висіли на висоті 2,5 метрів над рівнем землі. Модуль квантового стрибку в часі почав набирати потужності та став звучати менш уривисто. З кожною секундою паузи скорочувались, заповнючи звуком весь простір. Якщо заставити своє тіло розслабитись та розфокусуватись, в ньому можна почути мелодію часу - казали ті, хто вже стрибав....3, 2, 1. Старт! Їх переповнила хвиля звукової вібраційної напруги. Все тіло, ніби розливалось і ставало ефірним. Зникало відчуття фізичної маси, відключались органи відчуттів, тьмарилась свідомість. Через 3 секунди вони приземляться у 2016 році...

Книга: Словник синонімів української мови

Цю книгу читати не перечитати.
та потрібно щоб вона була у кожного. 
Адже одне влучне слівце варте цілої сторінки опису.

zosh6.at.ua/praktichnij_slovnik_sinonimiv_ukrajinskoji_movi.pdf 
За посиланням PDF файл. 

Діалог 2. Чек-ліст цікавого діалогу

Яким повинен бути цікавий діалог?

1) Невід’ємним від середовища, в якому він відбувається. 

Опишіть ситуацію, в якій він відбувається. Як рухаються герої? Де вони знаходяться? Як вони розмовляють один з одним, чим зайняті на момент діалогу, і т.д. Якщо діалог затягнувся та потребує паузи - опишіть дії героїв у сцені. Ми завжди щось робимо. Навить коли стоїтимо і дивимось в очі. Це теж дія. Цей спосіб дозволяє оживити діалог та набрати повітря для подальшого занурення в нього.

2) Відбірним. 
Життєві діалоги, які ми зазвичай ведемо, у своїй основній масі, не цікаві: “Добрий день. Капучіно, будь ласка.” - “З цукром чи без?” - “Без” - “На звичайному чи соєвому молоці?” - “На соєвому” - “Ваша кава” - “Дякую” - “Приходьте ще”. Нічого цікаво, якщо читати. Саме тому, діалог повинен бути відбірним. Вибіркою найцікавіших фраз, хітів розмови, найбільш яскравих речень. Вміння вибирати потрібні фрази - є критично важливим для створення захопливого діалогу.

3) Вірогідним.
Такий, який міг би відбутись в реальному житті. Правдоподібний. Тільки в такому випадку читач повірить героям та сюжету.

4) Містити цікаві фрази.
Щоб отримувати естетичну насолоду та викликати емоції чи роздуми. Ті фрази, які хочеться, цитувати, записувати і повертатись до них. 

Приклад:

Той осенью я учился на последнем курсе и завел привычку посещать библиотеку Рэдклиффа – не для того даже, чтобы полюбоваться сексапильными студентками (хотя, не скрою, и поэтому тоже). 

... Я неспешно направился к стойке выдачи книг, надеясь получить заветный том, который спасет меня от провала на завтрашнем экзамене. За стойкой суетились две особи женского пола: первая – здоровенное нечто в теннисной форме, вторая – типичная серая мышка в очках. Я остановил свой выбор на Мышке-Четырехглазке.
– У вас есть «Закат Средневековья»?
Она метнула в меня недовольный взгляд.
– А у вас, кажется, есть собственная библиотека? – спросила она с издевкой.
– Послушай, дорогуша, студенты Гарварда имеют право брать книги из библиотеки вашего универа!
– Речь не о правах, мой маленький Преппи[2], а о вопросах этики. У вас там книг пять миллионов, а у нас всего лишь пара жалких тысчонок.
Бог мой, похоже, мне попалась очередная особа, которая мнит себя представителем высшей касты! Такие обычно воображают, что если соотношение девушек и парней в Рэдклиффе и Гарварде – пять к одному, то и девицы тут, соответственно, в пять раз умнее. С подобными я обычно не церемонился, однако в тот момент больше думал о чертовой книге.
– Слушай, ты! Мне нужна эта проклятая книга!
– Будь любезен, поумерь свой пыл, Преппи!
– Черт, да с чего ты вообще взяла, что я учился на подготовительных курсах?
– Так ведь сразу видно, что ты тупой и богатый! – бросила она, снимая очки.
– Неправда! – возразил я. – На самом деле я бедный и умный.
– Вот уж нет, милый. Это скорее я умная и бедная.
Она уставилась своими карими глазами прямо на меня. Что ж, хорошо. Может быть, я и похож на богатого, но уж какой-то там задаваке из Рэдклиффа, пусть даже с красивыми глазами, болваном себя называть точно не позволю.
– Какого черта ты себя здесь держишь за самую умную? – спросил я.
– Потому что ни за что на свете не пошла бы с тобой пить кофе, – ответила она.
– А кто тебе сказал, что я собираюсь тебя пригласить?
– Вот, – сказала она. – И ты – полный идиот именно потому, что не собираешься!
Эрик Сигал - История любви

У цьому діалозі ми бачимо місце дії - бібліотеку, деталі, відбірні та цікаві фрази. Немає сумніву в тому, що такий діалог міг відбутись у бібліотеці у Гарварді. У вас сформувалось чітке враження про кожного з героїв, кожна фраза служить тому, щоб розвивати сюжет.

Отже, суть якісного діалогу - це золота середина між вигаданим, пропрацьованим та реальним, життєвим діалогом. Досягнення такого результату вимагає від письменника клопіткої праці, вміння вливатись у шкіру кожного героя (про це ми розкажемо в наступній статті) та вміння вибирати цікаву інформацію, відкидаючи, без вагань, нецікаву.

Як сказав один сучасний письменник, “Діалог - це не розмова, це хіти розмови”.

Читання: Про важливість пам'яті

В сучасному віці гаджетів, ми можемо не переживати про те, що щось пропустимо чи забудемо. Є море програм, які відповідають всім усвідомленим, сформованим і несформованим потребам – календарі, планери, списки, нагадування, ту-ду-лісти. Можна не хвилюватись, що щось упустиш. Хоча, і вони не завжди допомагають. Батареї сідають, комп'ютери теж, планшети теж, ми забуваємо зарядки і вже не знаходимо у сумці блокноту та ручки, бо не носимо їх з собою. 

А натхнення, як і ідеї, буває відвідують нас в дуже непередбачуваних і не дуже зручних для записів місцях та ситуаціях. Не упускати ж хороші ідеї, рядки чи сюжети тільки тому, що ми за кермом. Можна використати для цього пам'ять. Дуже зручно;) А до того, ж цікаво. (чому цікаво читайте тут та тут)

Ось пару прийомчиків як краще запам’ятати будь що – списки на покупки, імена нових людей, задачі, нові знання, ідеї, сюжети і тд.

І ще одна техніка – Палац Пам’ять. Чудово підходить тоді, коли вам потрібно запам’ятати список із 100 чи більше найменувань, які не пов’язані між собою. Потребує невеликого тренування, проте, дуже швидко стає прекрасним ресурсом для гри з власною уявою і пам’яттю. Побічні ефекти – різко розвиває креативність.

Не лінуйтесь, тренуйтесь, хоч час від часу, для розваги. 

Адже мозок – це той самий м’яз, який потрібно тримати в тонусі, щоб він прослужив якомога довше. І повірте, ваші старання дуже швидко окупляться.

Діалог 1. З чого почати.

Діалоги (як і монологи) є не менш важливою складовою якісного художнього твору, ніж сюжет, живий герой, середовище та редагування.

Є декілька цілей, яких повинен досягати діалог (монолог також):

1. розвивати сюжет 
2. підсвічувати душу героя 
3. бути цікавим для читача 

Цей перелік є хорошим інструментом для перевірки діалогу/монологу на якість. Як тільки будь яка його складова не буде відповідати одній із цих цілей - можете сміливо її викреслювати. 

1. Невже не можна просто поговорити? 

В реальному житті - можна. На сторінках про це читати не цікаво. Діалог повинен розвивати історію - каталізувати дії, проявляти героїв. Кожна наступна фраза служить для розвитку сюжету. Особливо цікавим інструментом робить його можливість розвивати сюжет через контакт героїв. Він обов’язково спричинить активні дії, швидку реакцію, або викличе емоції, проявляючи характер героїв. Таким чином, діалог служить ключовій цілі - розвитку сюжету.

2. Для чого мучитись, якщо можна просто розказати що за малий та що йому треба? Можна розказати, якщо цього вимагає сюжет. Тоді ваша історія буде дуже короткою та, скоріше за все, мало цікавою. Вся сіль будь якої історії у тому, що не було сказано в голос/написано.

Всі історії, які ми розказуємо, ґрунтуються на трансформації героя. Є стартова точка, забіг, бар’єр і фініш. І старт від фінішу відрізняються - герой стає іншим, щось в ньому міняється, або в кращу, або в гіршу сторону. В житті, ми пізнаємо людину з часом, через спілкування, спостереження та її дії. Відкриваємо її по сантиметрах. В літературі те ж саме. Хтось стає цікавий нам, ми пробуємо пізнати його, зрозуміти, розгадати. І діалоги - один із найцікавіших інструментів, які дають змогу зробити це. В них він проявляє свій характер, страхи та бажання. Саме тому, діалоги, як і монологи, повинні служити цілі пролити світло на душу героя, щоб читач міг його краще зрозуміти.

3. Яким повинен бути цікавий діалог? Невід’ємний від середовища в якому відбувається, відбірний та вірогідний. Як врахувати кожну деталь та написати цікавий діалог ми розкажемо в наступній статті. 

А поки десерт:)

Для повної ілюмінації рекомендуємо прочитати есе Ернеста Гемінґвея “Білі слони” - чудовий приклад якісного діалогу, який розвиває сюжет та проливає світло на героїв. 

Зверніть увагу на деталі, там практично немає опису характеру героїв. Тільки фрази, відтінки, середовище та сюжет.

Живий герой 2. Задзеркалля

Художня реальність по своїх відчуттях, сприйнятті та емоціях мало поступається реальному життю - обурюють несправедливість, засмучує горе та усміхають жарти. Вона дозволяє читачу здійснювати подорожі та потрапляти в пригоди, заглиблюючись в інший світ, і перебувати, при цьому, на безпечній відстані. Ментальні випробування дозволяють зрозуміти свої грані. Порівнюючи себе з ним, читач ставить перед собою його запитання. Власні реакції на реакції та вчинки героя виявляють хто він є насправді (читач). Це завжди подорож з невідомим фіналом. І з новим відкриттям.

Письменник, у цій ситуації, потрапляє до того ж у “задзеркалля”. Він творить інший світ, ставить себе на місце кожного героя (позитивного і негативного), та проходить всі випробування разом з ними. Для того, щоб створити цей світ правдоподібним, потрібно пропустити все через себе. А це вимагає повної відкритості, готовності та відсутності страху. Це експеримент у самопізнанні.

 Що є надважливим у створенні героя? 

1) Голос, яким він говорить. Його манера спілкуватись. Тембр, швидкість, вимова і т.д. Всі фізичні прояви його голосу. (Більш детально про голос можна буде прочитати у наступній статті про діалог). 

 
2) Свідомість. Різниця між внутрішнім обдумуванням, яке буде проступати в тексті, як внутрішній голос, та зовнішньою поведінкою героя, тобто його презентація через дії, реакції, діалоги.

Таким чином, перед письменником стоїть непроста задача - відчути, пізнати та зобразити свідомість іншої особи. З її бажаннями, потребами, прагненнями, страхами та недоліками без власного впливу.

Описуючи героя, його розкривають через всі органи відчуттів: зір, слух, запах, дотик, смак та свідомість. Це додаткове випробування, яке стоїть перед письменником - дозволити герою сформуватись і стати тим, ким він повинен стати, переборовши власний страх самопізнання. 

Письменник повинен зуміти стати чистим, безпристрасним, не осуджуючим та нейтральним радіопередавачем, який не дозволить внутрішнім бар’єрам, травмам, бажанням та незакритим ґештальтам вплинули на самобутність героя. Адже, герой проходить через випробування, які постають перед ним у зв’язку з його власною історією, (кармою), характером та суттю.

Не лякайтесь цього. Дозвольте герою розкритись через вас. Звільніть його. В кінцевому результаті, завдяки йому, ви краще пізнаєте себе.

Уривок з книги Тома Келлі "Креативна впевненість" про ментальні карти

Ще один хороший інструмент з книги Тома Келлі "Креативна впененість". 

Він буде для вас хорошим прикладним інструментом не тільки у творчості, а й у роботі та повсякденному житті.

Когда подыскиваешь новаторские решения в одиночку, ментальные карты могут стать важным рубежом процесса генерирования идей или улучшить понимание сути исследования. Они крайне функциональны и могут быть использованы для решения любых проблем. Они помогают выявлять пробелы, окружающие центральную идею. Чем дальше от центра карты, тем больше можно обнаружить скрытых замыслов.

Обыкновенно первая волна идей, исходящая от центра, будет стандартной или очевидной. Это случается со всеми. Просто концепции уже были в вашей голове и только ждали, пока их перенесут на бумагу. Но с расширением карты ваш ум раскроется, и наверняка обнаружатся некоторые невероятные, непредсказуемые, необычные идеи.

Экспериментируя с ментальными картами, вы наверняка поймете, что их можно применять в различных творческих начинаниях. Они могут…
Помочь начать действовать и преодолеть страх перед пустой страницей.
Найти закономерности.
Выявить структуру размышлений.
Обозначить мыслительный процесс и записать эволюцию цели. (Вы можете позже проследить за ее развитием для поиска новых идей.)
Разъяснить концепцию и способ ее появления другим людям, чтобы провести их через тот же мыслительный процесс

ИНСТРУКЦИИ
В центре большого листа чистой бумаги запишите центральную тему или задачу и обведите ее. Вы можете записать: «Классная вечеринка для друзей» или “Рекламная кампания (продукта).

Прочертите несколько связей с темой, расположите их вокруг центра. Спросите себя: «Что еще можно добавить в эту карту?» В примере с вечеринкой вы можете записать: «все в кухне» и «приготовить домашнее мороженое», как два направления мысли. Если думаете, что одна из ваших идей приведет к целому новому блоку, нарисуйте овал или прямоугольник вокруг нее, чтобы подчеркнуть важность.

Используйте каждую связь, чтобы развивать новые идеи. Например, под «приготовить домашнее мороженое» можете написать: «до прихода гостей» или «готовка за столом».

Не останавливайтесь. Вы хорошо поработаете, когда страница заполнится и поток идей иссякнет. Если ощущаете, что только разогрелись, но не закончили, попытайтесь переосмыслить центральную тему и создайте новую ментальную карту, подойдя к вопросу с другой стороны. Чувствуете, что сделали все, что в ваших силах, — подумайте о тех идеях, которыми хотите заняться вплотную. После того как Дэвид нарисовал ментальную карту, изображенную здесь, он устроил грандиозную вечеринку, на которой гости менялись местами после каждого блюда, что позволяло поговорить со всеми в комнате. Каждая проблема — возможность «покреативить».

И обязательно расскажите о том, как прошло.
Source: Том Келли “Креативная уверенность”

Читання: Живий герой. Як його створити.

Коли ми думаємо про розповідь, ми думаємо, перш за все, про наступні речі:

1) Про кого вона?

2) Про кого я хочу розказати історію? 

3) Хто має для мене значення?

Серцевина хорошого головного героя полягає в тому, щоб він був тим, хто має для вас значення. Розказувати історію потрібно не про того, про кого цікаво було б почитати, а про того, хто важливий для вас і кого ви добре знаєте. Тобто, перші хороші герої виходять, зазвичай, із найближчих та найрідніших.

Як створити цілісного героя? Про що потрібно думати, висвітлюючи його?

По-перше - він фізична істота. Тобто, має фізичну оболонку. Які особливості у його тіла? Які очі? Яка будова? Яка шия? Які плечі? Які руки? В цьому випадку стереотипні формулювання не підходять - красивий та розумний. Важливі реальні фізичні характеристики. Найпростіше - описати його з голови до ніг, конкретну фізичну оболонку героя.

По-друге - він говорить, бачить та пахне. Тобто, як і будь яка жива істота, наділений органами відчуттів. Опишіть їх зовнішній прояв.

а) Як він говорить? Швидко чи повільно? Як вимовляє слова? Чи є у нього акцент і який? З якої частини світу/країни/чи області він? Як він висловлює свої думки?

б) Що він бачить? Чи носить він окуляри? Що він бачить у даній конкретній сцені, яку ви описуєте? Важливо показати читачу те, що бачить герой. Показати, а не розказати.

в) Як він пахне? Чим? Парфумами чи їжою якою з'їв напередодні?

По-третє - він відчуває. Що він відчуває? В основі будь якого героя лежать справжні відчуття/почуття. Ваші особисті справжні, пережиті. Ви знаєте їх досконало та саме тому хочете, щоб вони ожили у вашому герої. 

Бувають випадки, коли потрібно чітко описати що він відчув в той чи інший момент. Їх менше. Частіше його відчуття/почуття описуються не прямолінійно, а через дії, діалоги та сюжет. В цьому великий талант письменника. Показати так, щоб викликати відчуття чи почуття у читача. Як цього досягнути ми будемо розглядати пізніше. Як сказав один із письменників "Якщо твій герой плаче на папері, його читач ніколи не заплаче".  

По-четверте - його характер. Головний герой не повинен бути ідельним. Ідеального нічого не буває, та й ідеальне насправді досить перебачуване та нудне. Реальні люди, як цибулини - складні та саме тим і цікаві. Важливі 5 запитань до головного героя, які дозволять більш досконало продумати його характер та емоційну ауру. (Розміщуємо схему повторно, щоб вам не довелось перебігати за посиланням знову.)

Доки ви чітко не уявите собі головного героя як живу істоту, особистість, - ви будете щось упускати. В кінцевому результаті, він у вас вийде не достовірний і читач йому не повірить. Читач - дуже примхливий. Він не слідує за тим, кому не повірив.

Отже, достовірний, живий та реальний головний герой – це ядро вашої розповіді. Продумуйте його дотошно та уважно, щоб він став практично живою істотою у вашій уяві. Тоді він зможе розказати вам свою історію.

Книга тижня: Алхімія слова Яна Парандовського

Ян Парандовский (пол. Jan Parandowski; 11 травня 1895, Львів — 26 вересня 1978, Варшава) — польський письменник, есеїст і перекладач. Номінувався на Нобелівську премію (1968).

Більшість статей, оповідань, есеїв Парандовського присвячені темі античності. Популярність у широкого читача він здобув завдяки своїй книзі «Мітологія».

Переклав книги Юлія Цезаря «Про громадянську війну» (1951), Лонга «Дафніс і Хлоя» (1948), «Одіссею» Гомера (1953).

Проте основною його працею вважають книгу «Алхімія слова».

Про що ця книга? Про книжки, про ремесло письменника, про важливість та співвідношення генія, таланту, праці та наполегливості в його роботі, про славу, безсмертя та невдачі, про обставини та умови створення літературних творів, про слово.

Велика кількість фактів і прикладів з життя та творів письменників та поетів аніскільки не втомлює - книга читається легко, одягнена автором в улюблену форму белетризованих есе.

Письменник Сергій Залигін в передмові до першого російського видання відзначив, наскільки точно автор вибрав назву для своєї роботи: метою алхіміків було одержання золота, благородного металу з простих складових, так і письменник, використовуючи для роботи те, що відомо всім – слова, незбагненним чином поєднуючи їх за допомогою натхнення, отримує на виході щось чарівне.

Справді, як у письменників однієї мови, культури, покоління, виходять різні твори? Чому один веде графоманські блоги, а інший блискучу колонку? Яким чином з одних і тих же слів складаються "Фауст" і "Майн кампф"?

Це навіть не загадка, це – таємниця. Загадки мають відповіді, таємниці - ніколи. Але спробувати проникнути в цю таємницю, спробувати щось зрозуміти, прояснити допомагає "Алхімія слова" Яна Парандовського. 

(уривок зі статті МИ ПАМ’ЯТАЄМО. Алхімік слова Ян Парандовський http://zaxid.net/news/showNews.do?mi_pamyatayemo_alhimik_slova_yan_parandovskiy&objectId=1102968)

Читання: Механика Страсти от Дэвида Корбетта

В одном из недавних выпусков журнала Writer’s Digest писатель Дэвид Корбетт рассказал о Механике Страсти — методе создания мотивации героев. За основу он взял противостояние импульсов и желаний, которые и приводят к конфликту. Корбетт предлагает простой и элегантный способ разобраться, чего же на самом деле желают ваши персонажи, в чем их страсть. И что со всем этим делать.

Как на четырех слонах, Механика Страсти зиждется на четырех ключевых элементах: пустоте, стремлении, несовершенстве и желании.

1. Четыре шага до настоящей страсти

Работает это следующим образом:
В начале истории персонажу чего-то недостает. Он может даже сам этого не осознавать, но читатель видит его неполноценность. Типичными признаками пустоты являются скука, болезнь, невыполненные просьбы, экзистенциальная тоска и прочие несварения.

Пустота, осознаваемая или нет, ведет к появлению стремления, которое (в начале истории) ни к чему не приводит. Попытки героя получить необходимое остаются безуспешными, несмотря на все его старания.
А причина тому — несовершенство самого персонажа. Что-то в нем — черты характера, особенности психики, физиологии и т.д. — делает получение желаемого невозможным, глупым, напрасным. 

Несовершенством может быть:

• слабость (лень, трусость, упрямство, отчаянье)
• травма (психологическая или физиологическая)
• ограничение (возраст, принадлежность не к тому классу или полу, отсутствие средств, опыта)
• недостаток (зависть, цинизм, гнев, тщеславие, лживость).

Слабость, травма, ограничение и недостаток могут использоваться сами по себе или сочетаться. Недостатки часто являются последствием травм, слабости и т.д.
Что-то случается — персонаж влюбляется, отправляется в путешествие, полиция находит труп, машина ломается посреди дороги — и у героя появляется желание действовать.

2. Точка невозврата

Пытаясь получить желаемое, персонаж сталкивается с трудностями, препятствиями и конкурентами — это конфликт. Противостояние усиливается, неприятности множатся, и персонаж рано или поздно вынужден спросить себя: зачем продолжать? Почему бы не сдаться, не попробовать найти компромисс?

Ответ на эти вопросы стоит искать в стремлении. Благодаря своей борьбе, потерям и достижениям, персонаж начинает осознавать, в чем истинная причина его желания. Он замечает собственную пустоту. И просто желание получить что-то превращается в необходимость, в нужду, от которой не сбежать — потому что нельзя сбежать от самого себя.

Ставки повышаются. Повернуть назад теперь — все равно что проиграть, предать собственное «я», лишиться цели в жизни. Внешняя цель переплетается с внутренней — их не разделить. Все, чего хочет ваш персонаж, все, за что он борется, идет из самых глубин его личности.

3. Ничто не заканчивается

Теперь ваш персонаж пойдет на все. Но своего все равно не получит. Или получит, но лишь частично. До конца избавиться от пустоты и порожденного ею стремления он не сможет никогда. По крайней мере, не на страницах вашей книги. История, которую вы рассказываете, — это лишь первый шаг на пути к осознанию и исцелению. Момент, когда персонаж наиболее близок к осуществлению своих замыслов, станет кульминацией.

Грань между полным удовлетворением и разочарованием довольно тонка. Читатель должен видеть, что герой преуспел, победил в каком-то смысле… и все же что-то должно остаться недосказанным, незавершенным. Нельзя позволить читателю вздохнуть с облегчением и закрыть книгу с чувством выполненного долга. Нет, ему все еще должно быть немного не по себе, может быть, даже неуютно, тревожно.

Это не означает, что финал должен быть обязательно открытым. История завершается, большинство проблем находят решение, персонажи изменяются — они становятся храбрее, мудрее, честнее и т.д. Но стоит помнить: на самом деле это не конец, жизнь продолжается, и где-то там, в будущем за пределами книги, персонажи продолжат свой путь.

Source: Джахонтис

Читання: Лорри Мур Как стать писателем

Как стать писателем ("How to Become a Writer" из книги "Self-help", Lorrie Moore, 1985
переводчик с английского -- Анна, 2000)

Сначала попытайся стать хоть кем-то, кем-нибудь еще. Кинозвездой/астронавтом. Кинозвездой/миссионером. Кинозвездой/учительницей в детском саду. Президентом Мира. Провали с треском эту попытку. Лучше всего провалиться в раннем возрасте, скажем, в 14. Раннее критическое освобождение от иллюзий необходимо, чтобы в 15 ты cмогла писать длинные цепочки хайку о несбывшихся желаниях. Это озеро, цветение вишни, ветер в крыльях воробья, улетающего в горы. Посчитай слоги. Покажи их своей маме. Она строга и практична. У нее есть сын во Вьетнаме и муж, у которого, возможно, интрижка на стороне. Она верит в то, что носит коричневое, потому что это скрывает пятна. Она взглянет на твое творчество, потом снова на тебя с пустым, как пончик, лицом. Она скажет: "А как насчет того, чтобы убрать посуду из посудомоечной машины?" Отвернись. Затолкай вилки в ящик. Случайно сломай одну из емкостей с газом. Это и есть требуемая боль и страдание. Это только для новичков.

В старших классах на уроках английского смотри в лицо мистеру Киллиану. Приди к выводу, что лицо -- это важно. Напиши вилланель про угри. Старайся изо всех сил. Напиши сонет. Посчитай слоги: 9, 10, 11, 13. Попробуй поэкспериментировать с прозой. Здесь тебе не придется считать слоги. Напиши рассказ о пожилом мужчине и женщине, которые нечаянно выстреливают друг другу в голову в результате необъяснимой неисправности ружья, которое однажды ночью таинственно появляется в их комнате. Сдай это мистеру Киллиану в качестве курсовой работы. Когда тебе ее выдадут, ты увидишь, что он написал на ней: "Некоторые из твоих персонажей вполне симпатичны, но у тебя нет никакого понятия о сюжете." Когда ты будешь дома, в своей собственной комнате, нацарапай карандашом под его чернильно-черными комментариями: "Сюжеты -- для мертвых людей, лицо в угрях."

Возьми столько работы по присмотру за детьми, сколько сможешь. Ты отлично ладишь с детьми. Они любят тебя. Ты рассказываешь им истории про старых людей, которые умирают дурацкими смертями. Ты поешь им песни, такие как "Заунывные колокола Шотландии", которая им нравится больше всего. А когда они наденут пижамы и наконец-то перестанут дергать друг дружку, когда они крепко заснут, ты читаешь каждое пособие по сексу в доме и недоумеваешь, да как это вообще возможно, чтобы кто-нибудь проделывал такие вещи с тем, кого он действительно любит. Засыпаешь в кресле, читая "Плейбой" мистера Макмерфи. Когда супруги Макмерфи придут домой, они дотронутся до твоего плеча, посмотрят на журнал в твоих коленях и усмехнутся. Тебе захочется умереть. Они спросят тебя, приняла ли Трейси свое лекарство. Расскажи, что да, она это сделала, что ты обещала рассказать ей сказку, если она будет вести себя как большая девочка, и это отлично сработало. "О, чудесно", -- они воскликнут.
Попытайся гордо улыбнуться.
Подай заявление в колледж на факультет детской психологии.

Как у всякого изучающего детскую психологию, у тебя есть спецкурсы по выбору. Ты всегда любила птиц. Запишись на что-нибудь с названием типа "Орнитологическая прогулка по полю". Они собираются по вторникам и четвергам в два. Когда ты в первый день занятий приходишь в комнату 134, все сидят вокруг семинарского стола, разговаривая о метафорах. Ты слышала о таких. Через несколько мучительных минут подними руку и застенчиво спроси: "Извините, это разве не наблюдение за птицами один-ноль-один?" Класс останавливается и оборачивается посмотреть на тебя. Кажется, что у них у всех одно лицо, огромное и пустое, как у варварских часов. Кто-то с бородой выкрикивает: "Нет, это творческое сочинение". Ты говоришь: "Ну ладно", подразумевая, что ты уж, наверное, догадалась. Посмотри на свое расписание. Поинтересуйся, какого черта тебя угораздило попасть сюда. Компьютер, очевидно, допустил ошибку. Ты встаешь, чтобы уйти, и не уходишь. Очереди к диспетчеру огромны в эту неделю. Вероятно, тебе придется смириться с этой ошибкой. Вероятно, твое творческое сочинение не так уж плохо. Вероятно, это судьба. Вероятно, это и есть то самое, что имел ввиду твой папа, когда говорил: "Это век компьютеров, Фрэнси, это век компьютеров".

Определись с тем, что тебе нравится жизнь в колледже. В дортуаре ты встречаешь много симпатичных людей. Некоторые из них умнее тебя. А некоторые, как ты замечаешь, глупее тебя. Ты будешь, к сожалению, смотреть на мир с помощью именно этих двух терминов всю оставшуюся жизнь.

На эту неделю по творческому сочинению вам задали написать об ужасном происшествии. Выложи рассказ о том, как ты с твоим дядей Гордоном и еще одним типом поехала к двум старым людям, которых нечаянно убило током при попытке включить плохо изолированную настольную лампу. Преподаватель вернет его назад с комментариями: "Большей частью твое сочинение гладкое и энергичное. Твое понятие о сюжете, однако, нелепо." Напиши другой рассказ о мужчине и женщине, у которых с самого первого параграфа нижние части тел случайно оторваны динамитом. Во втором параграфе они покупают замороженный йогурт на деньги от страховки и стоят рядом. Там еще шесть параграфов. Ты читаешь всю вещь целиком на занятии. Она никому не нравится. Они говорят, что твое понятие о сюжете вопиюще и неконкурентоспособно. После занятий кто-то спрашивает тебя, а не спятила ли ты.

Определись с тем, что тебе, наверняка, стоит придерживаться комедии. Начни встречаться с кем-нибудь остроумным, у кого есть то, что в старших классах ты называла "потрясающим чувством юмора", и то, что сейчас твоя группа по творческому сочинению называет "самоуничижительность, выражающаяся в комической форме". Записывай все его шутки, но не говори ему, что ты делаешь это. Напридумывай анаграмм на имя его бывшей девушки и назови ими всех своих социально неудобных героев. Скажи ему, что его бывшая девушка присутствует во всех твоих рассказах, а потом посмотри каким остроумным он может быть, посмотри, какое потрясающее чувство юмора у него выявится.

Твой консультант по курсу детской психологии говорит, что ты пренебрегаешь своими основными занятиями. Ты должна тратить большую часть времени на то, в чем ты специализируешься. Скажи, что да, ты понимаешь.

На семинарах по творческому сочинению в течение следующих двух лет все продолжают курить сигареты и спрашивать одно и то же: "Но разве это действует?", "А почему мы должны волноваться за этого героя?", "Обосновано ли использование этого клише?" Такие вопросы кажутся важными.
В дни, когда подходит твоя очередь, ты смотришь на класс все с большей надеждой по мере того, как они ищут сюжет в твоих описаниях. Они тоже смотрят на тебя, глубоко затягиваются сигаретой, а потом мило улыбаются.

Ты слишком много времени ленишься и деморализуешься. Твой бойфренд предлагает покататься на велосипеде. Твоя соседка по комнате предлагает сменить бойфренда. Про тебя говорят, что ты калечишь себя и теряешь вес, но ты продолжаешь писать. Единственное счастье, которое у тебя есть, это написать что-нибудь новое в середине ночи, подмышки мокрые, сердце колотится, что-нибудь, что еще никто не видел. У тебя есть только эти короткие, неуловимые, непроверяемые мгновения вдохновения, когда ты знаешь: ты -- гений. Понимаешь, что ты должна делать. Смени основные курсы. Дети из твоего детсадовского проекта будут расстроены, но у тебя призвание, принуждение, мания, плохая привычка. Ты, как говорит твоя мама, попала в плохую компанию.

Почему писать? Откуда приходят слова? Такие вопросы ты задаешь себе. Они подобны такому: "Откуда появляется пыль?" Или: "Почему идет война?" Или: "Если Бог существует, то почему мой брат -- калека?"
Такие вопросы ты держишь в кошельке, как телефонные карточки. Такие вопросы, как говорит твой преподаватель по творческому сочинению, хороши для использования в газетах, но едва ли в беллетристике.
Этой осенью профессор уделяет внимание Силе Воображения. Это значит, что он не хочет длинные описания твоего кемпинга в прошлом июле. Он хочет, чтобы ты начала в реалистической обстановке, а затем изменила ее. Как перекрученная ДНК. Он хочет, чтобы ты пустила свое воображение под парусами, а последние стали брюхатыми от ветра. Это цитата из Шекспира.

Расскажи своей соседке по комнате о своей великой идее, своей великой тренировке в силе воображения: переноса Мелвилля в современную жизнь. Это будет о мономании и рыбка-скушай-рыбку мире страхования жизни в Рочестере, Нью-Йорке. Первой строчкой будет: "Называй меня рыбной мукой", и она будет относиться к климактерическому пригородному мужу, которого зовут Ричард, и которого, из-за того, что он все время в депрессии, остроумная жена Елена называет "Мопи Дик". Скажи своей соседке: "Мопи Дик, прикинь да?" Твоя соседка посмотрит на тебя, и у нее будет пустое лицо, как большой бумажный носовой платок. Она подойдет к тебе, как приятельница, положит руку на твои согнувшиеся плечи. "Послушай, Фрэнси," -- скажет она медленно, как гипнотизер. "Давай выберемся отсюда и пропустим по большой кружке пива."

На семинаре им это тоже не нравится. Ты подозреваешь, что они начинают жалеть тебя. Они говорят: "Тебе нужно подумать о том, что происходит. Где здесь фабула?"

В следующем семестре профессор поглощен творчеством, базирующемся на собственном опыте. Ты должна писать о том, о чем ты знаешь, о том, что случилось с тобой. Он хочет смертей, он хочет кемпингов. Подумай о том, что произошло с тобой. За три года случились три события: ты потеряла свою девственность; твои родители развелись; и свой брат вернутся из леса, что в десяти милях от границы Камбоджи, только с половиной бедра и постоянной ухмылкой в уголке рта.
Про первое ты напишешь: "Оно создало новое пространство, которое болело и орало голосом, который не был моим: "я уже не та, что была, но со мной все будет ОК"."
Про второе ты пишешь детальный рассказ о старой супружеской паре, которые натыкаются на неизвестную подземную мину у себя на кухне и случайно подрываются. Ты называешь это: "Для лучшего или для ливерной колбасы."
Про последнее ты ничего не пишешь. Для этого нет слов. Твоя пишущая машинка гудит. Ты не можешь найти слова.

На студенческих вечеринках люди говорят: "А, ты пишешь? А о чем ты пишешь?" Твоя соседка по комнате, которая потребила слишком много вина, слишком мало сыра, и вообще не ела крекеров, выпаливает: "О, боже мой, она все время пишет про своего тупого бойфренда."
Позже ты вынесешь из жизни, что писатели являются просто открытыми беспомощными текстами, действительно не разбирающимися в том, что они написали, и поэтому они должны как бы верить всякой всячине, что скажут о них. Ты, однако, еще не достигла этой стадии литературной критики. Ты ожесточаешься и говоришь: "Это неправда", в точности так же, как ты говорила это в четвертом классе, когда кто-то обвинил тебя в том, что тебе действительно нравится учиться играть на гобое, а вовсе не родители заставляют брать тебя эти уроки.
Настаивай, что тебя никакие сюжеты тебя особенно не интересуют, что ты заинтересована в музыке языка, что ты заинтересована в-в-слогах, потому что они являются атомами поэзии, клетками мозга, дыханием души. Почувствуй себя докучливо. Смотри в свой пластиковый стаканчик для вина.
"Слогах?" -- ты услышишь, как кто-то спросил отстающим голосом, по мере того, как они медленно соскальзывают в успокаивающую белизну жидкости.

Начни выяснять, что ты пишешь. Или есть ли у тебя, что сказать. Или вообще есть ли такая вещь, как вещь, которую нужно сказать. Отведи этим мыслям на не более десяти минут в день; как приседания, они могут привести к истощению.
Ты прочитаешь где-то, что все сочинительство связано с гениталиями. Не задумывайся об этом. Это сделает тебя нервной.

Твоя мама приедет навестить тебя. Она посмотрит на круги под твоими глазами и даст тебе коричневую книгу с коричневым портфелем на обложке. Она называется: "Как стать бизнес-администратором". Еще она принесла энциклопедию "Имя для ребенка", которую ты просила; один из твоих героев, стареющий учитель цирковой школы, нуждается в новом имени. Твоя мама покачает головой и скажет: "Фрэнси, Фрэнси, помнишь те времена, когда ты собиралась стать детским психологом?"
Скажи: "Мама, мне нравится писать."
Она скажет: "Разумеется, тебе нравится писать. Конечно. Разумеется, тебе нравится писать."

Напиши рассказ о попавшем впросак студенте консерватории и назови его "Шубертом был тот тип в очках, верно?" Это не такой уж и хит, хотя твоей соседке нравится то место, где два скрипача случайно подрываются в зале для репетиций. "Как-то раз я встречалась со скрипачом", -- говорит она, щелкая жвачкой.

Слава богу, что у тебя есть другие курсы. Ты можешь найти убежище в онтологических загвоздках девятнадцатого века и брачных ритуалах беспозвоночных. Некоторые шаровидные моллюски занимаются тем, что называется "секс посредством руки". Самец осьминога, например, теряет конец своей руки, располагая ее внутри тела самки во время сношения. Морские биологи называют это "седьмое небо". Будь рада, что знаешь такие вещи. Будь рада, что ты не просто писатель. Подай заявление в юридическую школу.

И таким образом может произойти много чего. Но самым главным будет то, что в конце концов ты решишь не идти в юридическую школу, и вместо этого ты проведешь немалую часть взрослой жизни рассказывая людям, как в конце концов ты решила не идти в юридическую школу. Каким-то образом, ты закончишь тем, что снова будешь писать. Возможно, ты закончишь колледж. Возможно, ты будешь работать на случайных работах, а по вечерам посещать курсы по сочинению. Возможно, ты будешь работать над романом и записывать все умные мысли и интимные личные исповеди, которые ты услышишь в течение дня. Возможно, ты будешь терять своих приятелей, знакомых, равновесие.

Ты разошлась со своим бойфрендом. Сейчас ты встречаешься с мужчиной, который вместо того, чтобы шептать "я люблю тебя", орет: "Сделай мне это, малышка". Это хорошо для твоего творчества.

Долго ли коротко, но ты закончишь свою рукопись более или менее. Люди посмотрят на нее слегка обеспокоенно и скажут: "Ручаюсь, что стать писателем всегда было твоей мечтой, правда?" Твои губы сухие, как соль. Скажи, что из всех фантазий, какие только возможны в этом мире, у тебя и близко не было такого, чтобы стать писателем, который хотя бы идет в первой двадцатке. Скажи им, что ты собиралась стать специалистом по детской психологии. "Ручаюсь," -- они всегда вздыхают, "ты бы хорошо ладила с детьми." Нахмурься люто. Скажи им, что ты ходячее лезвие.

Забрось занятия. Забрось работу. Обменяй старые акции на деньги. Теперь у тебя есть столько времени, сколько трещинок на руках. Медленно перепиши все адреса друзей в новую записную книжку.
Вакуум. Грызи леденцы от кашля. Храни папку, полную отрывков.

Темнеющее веко по сторонам.

Мир как заговор.

Вероятный сюжет? Женщина заходит в автобус.

Предположим, ты разошлась с любовником, но больше никто не появился.

Дома пей много кофе. В "Ховарде Джонсоне" закажи шинкованную капусту. Подумай, как она похожа на тяжеловесное конфетти карты: где ты была, куда ты идешь -- "Ты здесь", говорит красная звезда на обратной стороне меню.
Порой твой компаньон с пустым, как лист бумаги, лицом спрашивает, часто ли у писателей отбивают охоту. Скажи, что иногда да, а иногда да. Скажи, что это очень похоже на полиомиелит.
"Интересно," -- улыбается твой компаньон, и смотрит вниз на волоски на своей руке и начинает их приглаживать, как всегда, в одном и том же направлении...

Прості питання для письменників від Сета Годіна

Сет Годін - американський автор ділової літератури, популярний оратор. 

Сет веде відомий блог про маркетинг (http://sethgodin.typepad.com/). 

Його першою роботою, яка отримала велику популярність, стала книга про довірчий маркетинг.

Отже, прості питання для письменників від Сета Годіна

1. Для чого це?
Якщо це письмо спрацює, що воно змінить? Які дії будуть зроблені?
Чим більш конкретні ви в своєму намірі, тим більш страшно починати писати (а раптом воно буду не вдалим). І, магічним чином, чим більш конкретні ви у своєму намірі - тим більші шанси у нього успіх.

2. Хто ви?
Письмо йде від когось. Ви пишете як науковець, освічуєте факти? Ви злий публіцистичний письменник, який шукає політичної активності? Чи ви голос установи, яка ставить попереджувальний знак в офіційному місці?

3. Для кого це?

Письмом практично неможливо змінити когось. І точно неможливо змінити ним всіх. Отже, на кого воно націлене? У що вони вірять? Вони вам довіряють? Вони схильні почати діяти?

4. Воно пошириться?
Після того, як людина, яку ви прагнете досягнути, прочитає це, вона поділиться ним? Поділ - це посилена дія.

Ваше резюме написано. Ваше обновлення статусу у Фейсбук, так як і ваша реклама гаражного розпродажу та меморандум для ваших співробітників також.

Письмо може мати значення. Пишіть, щоб змінити щось.

http://sethgodin.typepad.com/seths_blog/2015/10/simple-questions-for-writers.html

Книга: Дэвид Герберт Лоуренс. Запах хризантем

Розповідь, яка обволікує, наростає, включає в "сцену" - як елемент твору. Це один із тих випадків, коли слова формують настільки яскраву візуально-відчуттєву картину, що  мимоволі поринаєш в неї і не помічаєш, що опис одного моменту розміщений на декількох сторінках.

Читайте, як анатоми - не тільки насолоджуючись відчуттям від книги, як читач, а й як професіонали, які бачать більше у тексті - красивий добір слів, влучні обороти, описи та діалоги.

А тоді, поділіться досвідом нового сприйняття тексту у коментарях

Як писати добре - рекомендації від Джона. Г. Магвайра

Джон Г. Магвайер - викладач Бостонської школи бізнесу, який започаткував та розробив концепцію "зрозумілого письма". Свою письменницьку кар'єру він почав як репортер для щоденних газет, таких як Albany Times-Union, Rochester Democrat and Chronicle, та the Miami News, спеціалізуючись на наукових та медичних новинах. Був номінований на Пуліцерівську премію. Автор книги Hold Hands and Die (http://www.amazon.com/Hold-hands-die-incredibly-Reverend/dp/0895591901 ). Головна суть концепції "зрозумілого письма" полягає в тому, щоб перестати бути вражаючим, а працювати над тим, щоб бути повністю зрозумілим. Зрозумілість - перш за все. Як цього досягнути?

5 правил:

1. Будьте більш конкретним, ніж абстрактним. Коли речі стають дуже абстрактними, їх складно зрозуміти та осягнути. Подумайте про предмети чи реальні об'єкти, які допоможуть краще пояснити навіть абстрактні поняття. Якщо складно описати речима - використайте метафору або фізичний об'єкт, який корелює з вашою темою.
2. Використовуйте дієслова активного стану (https://uk.wikipedia.org/wiki/Стан_(мовознавство)) 
3. Краще введіть людей (в історію, розповідь, сцену), ніж пишіть безособистісно. 
4. Використовуйте коротші речення
5. Використовуйте прості, та більш компактні слова.

А також прості підказки, як бути більш ефективним письменником:

1. Розділяйте письмо та корекцію. Спочатку випишіться, а потім коригуйте.
2. Коригуйте на папері (видрукуйте чернетку)
3. Уважно читайте тих, кого ви обожнюєте (Визначних у своїй області). 

Оригінал статі та про автора: http://www.popecenter.org/commentaries/article.html?id=2843 

Маргарет Етвуд "Про найскладніше у написанні художнього твору"

Маргарет Етвуд (англ. Margaret Eleanor Atwood) — CC, O.Ont, FRSC канадська письменниця, поетеса, літературний критик і активіст захисту навколишнього середовища.

Хоча вона відоміша як автор прози, вона також має численні нагороди за свою поезію і більше 15 виданих поетичних збірок. Багато її віршів були надихані міфами та казками, якими вона цікавилася змалку.

Етвуд публікувала оповідання в Tamarack Review, Alphabet, Harper's, CBC Anthology, Ms., Saturday Night, Playboy, та багатьох інших. Вона також видала чотири збірки оповідань і три збірки коротких прозових робіт.

Отримала Букерівську премію у 2000 році за книгу "Сліпий вбивця".

У цьому відео Маргарет Етвуд розказує про те, що є найскладнішим у написанні художнього твору.
(Є англійські субтитри)

Читання: Планування у житті письменника

Не одноразово ми чули/читали від багатьох відомих письменників, що для них, як для людей творчості, письменна рутина є однією із запорук успіху. Ніхто не сідає і не пише книгу за 3 ночі без правок і корекції. Це клопітка щоденна праця, контролювати яку можете тільки ви самі. Тому без дисципліни та планування нам ніяк не обійтись.

Планування – є хорошим інструментом не тільки для боротьби з прокрастинацією, а й для більш ефективного, насиченого, результативного та менш стресового життя. 

Є деякі правила, які допоможуть нам врівноважити потрібний рівень планування без надмірного відчуття тотального контролю над собою (який, до речі, конфліктує з натхненням) та відсутності вільного часу (а як же шукати ідеї та надихатись тоді?).

Сплануйте. Все, що потрібно. Письменництво - це досить довготривалий процес. Потрібно набратись терпіння, забезпечити умови та спланувати рутину, а також моменти пошуку натхнень.  

Плануйте для збільшення відчуття своєї свободи та результативності, а не навпаки!

Тепер, коли ми знаємо нашого ворога в лице, ми знаємо як з ним боротись.

Пам’ятайте – перемагає той, хто не здається і йде навіть маленькими крочками в напрямку цілі!

Like - якщо ця інформація була для вас корисною та цікавою,
Share (опублікувати) - щоб розказати іншим
Comment - розкажіть наскільки планування присутнє у вашому сьогоденні.

Хороший письменник

Він завжди думає про читачів: "Як мої читачі це зрозуміють?", "Що побачить в своїй голові мій читач, коли прочитає ці рядки?"

Він питає себе: "Що я хочу цим сказати?", "Я це сказав зрозуміло?",  "Що повинно/не повинно бути виключено?"

Він знає: без правильних слів у правильному порядку він не має ідей, з якими він може працювати. Якщо він не може сформулювати свою ідею одним реченням, він розуміє, що тоді у нього немає ідеї як такої.

Він записує: все, що його бентежить та пантеличить. 

Він переписує: кожна наступна версія стає на 20% коротшою за попередню. Якщо ні - значить він погано працював.

Він читає: уважно та дотошно тих, кого він вважає визначними. Підкреслює слова, які сам не використовує. Шукає речення, які б він ніколи не написав. Відслідковує довжину речень. А коли потрібно - переписує слово у слово улюблений твір улюбленого письменника, щоб зрозуміти, чому він його саме так написав.

Він працює: він пише кожного дня. Багато. По-трошки. Незалежно від настрою, натхнення, інших завдань. Його стіл - його робоче місце.

Він досліджує: читає історію, шукає фотографії, факти, деталі, дрібниці, співставляє їх, нотує, записує, фотографує, спілкується з людьми. Проводить глибокі дослідження теми, на яку хоче написати та пропускає все через себе.

Він надихається: він наповнює свій творчий колодязь всім, що помічає: образами, відчуттями, музикою, виставами, небом, полем, птахами. Він завжди уважний та неупереджений, дивиться широко та глибоко

Він пише: тому що хоче, може та не може не писати.

Зі святом жіночої краси!

Дорогі прекрасні квіточки!
Нехай вам завжди світить сонце, теплий легкий вітер колише для свіжості, а рясний дощ дає вологу для чистоти, росту та цвітіння.
Щоб у вас було все потрібне вам для того, щоб ви приносили ще більше радості в житті! Собі та іншим!
Квітніть!

Книга тижня: Энн Ламот "Птица за птицей"

Книга про реалії письменницького життя. Розбиває непотрібні міфи, налаштовує на наполегливу та постійну працю, розказує навіть про не дуже привабливі сторони письменницького життя.

Незважаючи на це, головним і важливим лейтмотивом будь якого письменника - є писати. Писати для себе, для інших. Писати, тому що інакше - неможливо. Тому що це єдиний спосіб для вас жити так, як ви цього хочете.

Читати уважно та критично, пам'ятаючи, що це суб'єктивний погляд автора книги на деякі речі, які викристувалізувались через її особистий життєвий шлях. А ваш шлях, підходи та погляди на деякі речі можуть відрізнятись від авторського.

Читати уважно та запам'ятовувати все, що стосується терії та практики письма.

Приємного читтання!

P.s. Якщо не можете знайти в електронному вигляді - пишіть на почту, поділимось.

Читання: Прокрастинація

Навіть у найефективніших та набільших трудівників виникають моменти в житті, коли неможливо себе заставити підійти до якоїсь задачі. В такі моменти ми – “прокрастинуємо”. Нове, вже навіть зажоване слово, в якому краще добре розібратись.

Що таке прокрастинація, та з чим її їсти? (Натискаємо на схеми, щоб збільшити їх)



Що ж ми можемо зробити, щоб побороти власну прокрастинацію та не затонути в недоведених до кінця задачах, замученій совісті та зірваних нервах? Спокійно – вихід є. (Натискаємо на схеми, щоб збільшити їх)

Прокарстинація формує звикання. А звички – це автопілот нашого розуму, який працює без нашого контролю. (Натискаємо на схеми, щоб збільшити їх)

Усвідомлення того, що це звичка, яка може мати в довгостроковому плані значні негативні наслідки, допомагає знайти правильний підхід до її викорінення чи запобігання.

Тепер, коли ми знаємо нашого ворога в лице, ми знаємо як з ним боротись.

Пам’ятайте – перемагає той, хто не здається і йде навіть маленькими крочками в напрямку до цілі!

Читання: Спорт всьому голова

Так, так так, ви не очитались. За останніми дослідженнями постінсультних хворих – найкраще за відновлення мозгової діяльності відповідають регулярні фізичні навантаження. Мінімум 20-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі та регулярні фізичні навантаження показують набагато кращі результати та набагато швидше відновлення, ніж вправи для мозку. Отже, спорт важливий не тільки для нашого красивого тіла, а й для доброго функціонування мозку.

При прогулянці та регулярних фізичних навантаженнях ми отримуємо повітря, з якого продукуємо кисень. Його необхідна кількість важлива для нашого мозку так само, як і для нашого дихання. Якщо рівень кисню, який продукують пацієнти нижче 95% – їх підключають до апарату підтримки дихання. І робиться це не тому, що вони не можуть дихати. Наш орагнізм (в першу чергу мозок і кров) перерстає отримувати достатню кількість кисню, а це загрожує дуже важкими і навіть летальними наслідками. Не хвилюйтесь, в здоровому режимі ми продукуємо від 95 до 99%. А от коли наступного разу почне боліти голова, перш ніж випити таблетку – підіть погуляйте. Дайте мозку свіжого повітря.

Чому це для нас важливо спитаєте? Тому що письменництво напряму зв'язано з мозком. А спорт його так само тренує як і читання. Крім того спорт, прогулянки та інші ритмічні фізичні навантаження (навіть миття посуду, щоб ви знали) переводять наш мозок у дифузний режим мислення - який, як пам'ятаєте, продукує найбільшу кількість креативних ідей, знаходть виходи з глухих кутів та обробляє отриману інформацію на підсвідомому рівні.

Саме тому наступна наша вправа буде пов'язана саме з цим;)

Займайтесь спортом регулярно!

Наступні вправи

Дорогі учасники курсу!

Наступні вправи будуть розсилать тільки по e-mail з підтвердженням їх виконання вами. 

Всі, хто виконував вправи і розміщував їх під опублікованими вправами в коментарях - це і є ваше підтвердження. Вам не потрібно нам нічого надсилати, крім вашого e-mail, якщо ви цього ще не зробили.

Всі, хто не підтвердив виконання вправ, ми попросимо вас виконати їх та надіслати нам обрані 3 вправи на наш вибір для подальшої участі в курсі.

За неправомірне поширення вправ - ми будемо виключати з розсилки. Просимо поставитись з повагою до безкоштовної основи пілотного курсу для її учасників та нашої інтелектуальної праці. Ваші друзі, які бажають приймати участь у курсі, можуть приєднатись до нього навіть сьогодні та завершити, підписавшись на розсилку.

З наступного тижня курс не буде приймати нових учасників. Поспішіть поділитись інформацією з тими, кому це дійсно потрібно!

Пишіть нам на e-mail wrinstinct@gmail.com

Не зупиняйтесь! Далі буде ще цікавіше!