1) Невід’ємним від середовища, в якому він відбувається.
Опишіть ситуацію, в якій він відбувається. Як рухаються герої? Де вони знаходяться? Як вони розмовляють один з одним, чим зайняті на момент діалогу, і т.д. Якщо діалог затягнувся та потребує паузи - опишіть дії героїв у сцені. Ми завжди щось робимо. Навить коли стоїтимо і дивимось в очі. Це теж дія. Цей спосіб дозволяє оживити діалог та набрати повітря для подальшого занурення в нього.
3) Вірогідним.
Такий, який міг би відбутись в реальному житті. Правдоподібний. Тільки в такому випадку читач повірить героям та сюжету.
4) Містити цікаві фрази.
Щоб отримувати естетичну насолоду та викликати емоції чи роздуми. Ті фрази, які хочеться, цитувати, записувати і повертатись до них.
Той осенью я учился на последнем курсе и завел привычку посещать библиотеку Рэдклиффа – не для того даже, чтобы полюбоваться сексапильными студентками (хотя, не скрою, и поэтому тоже).
2) Відбірним.
Життєві діалоги, які ми зазвичай ведемо, у своїй основній масі, не цікаві: “Добрий день. Капучіно, будь ласка.” - “З цукром чи без?” - “Без” - “На звичайному чи соєвому молоці?” - “На соєвому” - “Ваша кава” - “Дякую” - “Приходьте ще”. Нічого цікаво, якщо читати. Саме тому, діалог повинен бути відбірним. Вибіркою найцікавіших фраз, хітів розмови, найбільш яскравих речень. Вміння вибирати потрібні фрази - є критично важливим для створення захопливого діалогу.
Життєві діалоги, які ми зазвичай ведемо, у своїй основній масі, не цікаві: “Добрий день. Капучіно, будь ласка.” - “З цукром чи без?” - “Без” - “На звичайному чи соєвому молоці?” - “На соєвому” - “Ваша кава” - “Дякую” - “Приходьте ще”. Нічого цікаво, якщо читати. Саме тому, діалог повинен бути відбірним. Вибіркою найцікавіших фраз, хітів розмови, найбільш яскравих речень. Вміння вибирати потрібні фрази - є критично важливим для створення захопливого діалогу.
3) Вірогідним.
Такий, який міг би відбутись в реальному житті. Правдоподібний. Тільки в такому випадку читач повірить героям та сюжету.
4) Містити цікаві фрази.
Щоб отримувати естетичну насолоду та викликати емоції чи роздуми. Ті фрази, які хочеться, цитувати, записувати і повертатись до них.
Приклад:
Той осенью я учился на последнем курсе и завел привычку посещать библиотеку Рэдклиффа – не для того даже, чтобы полюбоваться сексапильными студентками (хотя, не скрою, и поэтому тоже).
... Я неспешно направился к стойке выдачи книг, надеясь получить заветный том, который спасет меня от провала на завтрашнем экзамене. За стойкой суетились две особи женского пола: первая – здоровенное нечто в теннисной форме, вторая – типичная серая мышка в очках. Я остановил свой выбор на Мышке-Четырехглазке.
– У вас есть «Закат Средневековья»?
Она метнула в меня недовольный взгляд.
– А у вас, кажется, есть собственная библиотека? – спросила она с издевкой.
– Послушай, дорогуша, студенты Гарварда имеют право брать книги из библиотеки вашего универа!
– Речь не о правах, мой маленький Преппи[2], а о вопросах этики. У вас там книг пять миллионов, а у нас всего лишь пара жалких тысчонок.
Бог мой, похоже, мне попалась очередная особа, которая мнит себя представителем высшей касты! Такие обычно воображают, что если соотношение девушек и парней в Рэдклиффе и Гарварде – пять к одному, то и девицы тут, соответственно, в пять раз умнее. С подобными я обычно не церемонился, однако в тот момент больше думал о чертовой книге.
– Слушай, ты! Мне нужна эта проклятая книга!
– Будь любезен, поумерь свой пыл, Преппи!
– Черт, да с чего ты вообще взяла, что я учился на подготовительных курсах?
– Так ведь сразу видно, что ты тупой и богатый! – бросила она, снимая очки.
– Неправда! – возразил я. – На самом деле я бедный и умный.
– Вот уж нет, милый. Это скорее я умная и бедная.
Она уставилась своими карими глазами прямо на меня. Что ж, хорошо. Может быть, я и похож на богатого, но уж какой-то там задаваке из Рэдклиффа, пусть даже с красивыми глазами, болваном себя называть точно не позволю.
– Какого черта ты себя здесь держишь за самую умную? – спросил я.
– Потому что ни за что на свете не пошла бы с тобой пить кофе, – ответила она.
– А кто тебе сказал, что я собираюсь тебя пригласить?
– Вот, – сказала она. – И ты – полный идиот именно потому, что не собираешься!
Эрик Сигал - История любви
– У вас есть «Закат Средневековья»?
Она метнула в меня недовольный взгляд.
– А у вас, кажется, есть собственная библиотека? – спросила она с издевкой.
– Послушай, дорогуша, студенты Гарварда имеют право брать книги из библиотеки вашего универа!
– Речь не о правах, мой маленький Преппи[2], а о вопросах этики. У вас там книг пять миллионов, а у нас всего лишь пара жалких тысчонок.
Бог мой, похоже, мне попалась очередная особа, которая мнит себя представителем высшей касты! Такие обычно воображают, что если соотношение девушек и парней в Рэдклиффе и Гарварде – пять к одному, то и девицы тут, соответственно, в пять раз умнее. С подобными я обычно не церемонился, однако в тот момент больше думал о чертовой книге.
– Слушай, ты! Мне нужна эта проклятая книга!
– Будь любезен, поумерь свой пыл, Преппи!
– Черт, да с чего ты вообще взяла, что я учился на подготовительных курсах?
– Так ведь сразу видно, что ты тупой и богатый! – бросила она, снимая очки.
– Неправда! – возразил я. – На самом деле я бедный и умный.
– Вот уж нет, милый. Это скорее я умная и бедная.
Она уставилась своими карими глазами прямо на меня. Что ж, хорошо. Может быть, я и похож на богатого, но уж какой-то там задаваке из Рэдклиффа, пусть даже с красивыми глазами, болваном себя называть точно не позволю.
– Какого черта ты себя здесь держишь за самую умную? – спросил я.
– Потому что ни за что на свете не пошла бы с тобой пить кофе, – ответила она.
– А кто тебе сказал, что я собираюсь тебя пригласить?
– Вот, – сказала она. – И ты – полный идиот именно потому, что не собираешься!
Эрик Сигал - История любви
У цьому діалозі ми бачимо місце дії - бібліотеку, деталі, відбірні та цікаві фрази. Немає сумніву в тому, що такий діалог міг відбутись у бібліотеці у Гарварді. У вас сформувалось чітке враження про кожного з героїв, кожна фраза служить тому, щоб розвивати сюжет.
Як сказав один сучасний письменник, “Діалог - це не розмова, це хіти розмови”.
Отже, суть якісного діалогу - це золота середина між вигаданим, пропрацьованим та реальним, життєвим діалогом. Досягнення такого результату вимагає від письменника клопіткої праці, вміння вливатись у шкіру кожного героя (про це ми розкажемо в наступній статті) та вміння вибирати цікаву інформацію, відкидаючи, без вагань, нецікаву.
Як сказав один сучасний письменник, “Діалог - це не розмова, це хіти розмови”.
Немає коментарів:
Дописати коментар