Мітки

середа, 2 березня 2016 р.

Вправа 8. Писати, щоб писати

Часто, писати нам заважає бажання робити це бездоганно, уникаючи не тільки чернеток, а й невдалих пасажів. Ми стараємось продумати досконалий завершений продукт і одразу ж написати його. Це бажання уникнути глухих кутів і стоїть на шляху нашої творчості. Щоб писати вільно, ми повинні бути готові писати неформально. Ми повинні дозволити самому письму стати роботою, яка допомагає працювати.

Вийдіть з дому з ручкою та блокнотом. Влаштуйтесь десь зручно та пронумеруйте рядки від 1 до 5. Тепер перечисліть 5 справ, для яких вам знадобиться вміння писати. 

Наприклад:

1.Я могла б написати батьку.

2.Я могла б написати пам’ятку про новий проект.

3.Я могла б написати своїй шкільній/університетській сусідці.

4.Я могла б написати новий пост на блог / вірш

5.Я могла б написати ще одну емоційну чашу (випадок з дитинства, який сильно зачіпив вас).

Виберіть одну із п’яти тем та почніть писати. Дайте собі писати достатньо довго, щоб закінчити чернетку та написати все, що хотіли. Прислухайтесь до свого тіла та відчуйте, як рухається рука, коли ви виводите букви. Дозвольте собі насолоджуватись відчуття того, як через вас формується твір.

По закінченню, зупиніться на хвильку і подумайте про те, наскільки вільніше вам тепер пишеться. Якщо ви писали звичайний лист - можете його відправити. Якщо пам’ятку чи якийсь офіційний документ - наберіть на комп’ютері. Якщо щось інше - знайдіть довіреного читата. Читач - невід’ємна частина творчості письменника.

Успіхів!

P.S.: Ділимось результатами та обговорюємо їх в коментарях. Нагадуємо, також, про відмітку в “реакції” про рівень складності цієї вправи для вас.

4 коментарі:

  1. Проблема перфекціонізму для мене дуже актуальна, настільки важко дозволити писати собі так як пишеться, допустити помилки та неточності. Коли текст не йде, ти його читаєш, і розумієш, що не те і не так, як бачиться і хочеться, то здається взагалі треба припинити мучитись. Ще декан мого факультету казав "Або найкраще, або ніяк!". Тоді, випурхнувши зі школи, я ловила його слова і мотала собі, ну як не на вус, то вуха точно. Тепер досі виплутуюсь із намотаного.

    Вправа показала мені наскільки наш внутрішній "настрой" впливає на те як ми пишемо, коли я знаю що я пишу сторінку щоденника, який ніхто не прочитає то слова течуть значно легше, ніж коли, наприклад, я виконую завдання Writing Instinct. Я не роздумую над кожним словом, не креслю по кілька разів написане. Просто пишу. Це класно.
    Нещодавно читала Стівена Кінга "Як писати книги". найбільше мені запало в душу, коли він говорить що писати треба "за закритими дверима", тобто безоглядно на те, як це сприйматиметься читачем, а вже редагувати "при відчинених", коли написане зважується, як воно сприймається читачем.
    Дякую за вправу.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, Ліандро, перфекціонізм може послужити нам на користь, а може і зашкодити, як у випадку з початком нової справи та письменництвом. Адже неможливо одразу зробити ідеально правильно і саме це зупиняє нас від того, щоб почати. Ця вправа розрахована саме на те, щоб знищити цю установку у нас в голові. Головне - свідомо до цього підійти, та практикувати, щоб закріпити результат та досягнути довготривалого ефекту.
      Ви молодець, що так багато читаєте про письмо, та про те, що розказують про це інші письменники. По секрету скажемо, що Ви випереджаєте нас в рекомендаціях літератури для учасників курсу! Але ми ні в якому випадку не ображаємось, ми дуже раді, що ви з нами! Так тримати!

      Видалити